Дурість і цинізм загрожують Україні смертю тисяч людей та економіки

Конфлікт голів українських міст із президентом Володимиром Зеленським – це не тільки наслідки «втоми» від карантину й нерозуміння – або, точніше, розуміння його наслідків для економіки в цілому, для малого й середнього бізнесу та місцевих бюджетів.

Це ще і свідчення продовження деградації та розбалансування української управлінської машини та держави в цілому. Це розбалансування почалося із дня обрання Зеленського президентом України і триватиме до останнього дня його правління. Це – теж коронавірус, тільки політичний. І його наслідки для країни можуть бути ще серйознішими, ніж наслідки страшної епідемії.

Як правило, коли ми говоримо про це розбалансування, згадуємо про непрофесіоналізм президента та його команди, нерозуміння ними засадничих політичних законів, невміння керувати. Все це, ясна річ, є. Але найголовніша причина – це зовсім не некомпетентність.

Найголовніша причина – це цинізм, абсолютний, всепоглинальний цинізм, який притаманний і владі, і багатьом її прихильникам.

Ось погляньте. Населення й так не дуже вірить у небезпеку коронавірусу та проклинає карантин, який позбавляє людей доходів. Не забуваймо, що ми живемо в не дуже розвиненій країні із малоосвіченим, але самовпевненим населенням, схильним до конспірології. Населення весь час намагається зрозуміти, хто ж придумав триклятий коронавірус, щоб на ньому нажитися.

І раптом виявляється, що точно так думають і представники самої влади, які не відмовляють собі в обідах у ресторані в той час, коли всі інші повинні сидіти вдома. Ну якщо вже представники влади не бояться коронавірусу, то чого боятися всім іншим – і втрачати доходи?

Люди просто не замислюються над тим, що серед представників влади можуть бути точно такі ж самі невігласи, як і серед тих, хто за таких «слуг народу» голосує. Вони впевнені, що якщо працює «Велюр», значить, у владі не бояться коронавірусу. Значить, просто заробляють гроші. Чому їм можна, а мені ні?

Те, що у владі – «нові обличчя», які потрапили туди зовсім випадково, те, що рівень компетентності депутата або міністра нічим не відрізняється від рівня компетентності та знань виборця, громадян не обходить. Вони не розуміють, що таке професіоналізм. Вони впевнені, що їхнє голосування, як у казці, створює компетентність.

Так один обід буквально знищує зусилля щодо запобігання епідемії, починає нівелювати досягнуті результати. Нікому не можна пояснити, що ми маємо справу з дурістю та цинізмом – тим паче, коли президент погрожує міським головам, а не власним соратникам, що порушують карантин. І тепер ми можемо сподіватися вже не на зусилля влади, не на розуміння суспільства, а на те, що фактичне нівелювання карантину не призведе до збільшення кількості важких хворих і померлих. Просто сподіватися на диво. Як це у нас і заведено.

Бо якщо не буде ані дива, ані карантину в його розумних межах, тоді загинуть і тисячі людей, і економіка. А Україна перетвориться на бідний «чумний барак» Європи.